Калінін: «Я хочу бути не просто швидким, але і результативним – без цього не стати чемпіоном»

Опубликованно 09.03.2018 14:14

Микита Калінін - про сезону в WSSP 300/Фото: Yamaha Racing

18-річний український мотогонщик Калінін Микитазавершив сезон чемпіонату світу WSSP 300 на десятому місці, здобувши для України перший в її історії подіум на змаганнях такого масштабу. Тим не менше, весь сезон світового Супербайка для одесита вийшов досить різноманітним: у ньому знайшлося місце як для успіхів, так і неприємних несподіванок. Але характер бійця дозволив нашому пілоту Yamaha досягти поставлених цілей і завершити рік на мажорній ноті.

В інтерв'ю XSPORT.uaНік розповів про свою найважчою гонці сезону, про те, що відчував на дебютному подіумі в WSBK, про підтримку, надану йому сім'єю і про багато іншого:

Микита, перед стартом чемпіонату ти ставив перед собою певні цілі. Чи вдалося їх досягти, і був сезон успішним для тебе?

Сезоном я залишився задоволений. В першу чергу, я радий, що нарешті піднявся український прапор і на чемпіонаті світу з мотоспорту, і подвійно приємно, що це сталося завдяки мені та моїй команді. В цьому році я навчився не просто їхати швидко, а реалізовувати свої можливості в результат. Я пробував багато в цьому сезоні, десь помилявся, але топ-10 серед кращих гонщиків світу, багато з яких мають більше досвіду в кільцевих мотогонках – точно можна вважати успішним сезоном.

Боротьба в чемпіонаті World Supersport 300/Фото: Yamaha Racing

Три дуже гарні кваліфікації на старті сезону завершилися для тебе сходом. Після цього ти без проблем доїхав всі гонки до фінішу в очковій зоні. Можна сказати, що став менше ризикувати, розуміючи важливість кожного балу для чемпіонату?

На початку сезону я бачив перед собою тільки одну мету – виграти гонку, і у мене були всі шанси, але із-за такої тактики я втратив очок на перших заїздах сезону. Два сходження з-за зайвого ризику в перших гонках чемпіонату змусили мене задуматися. Ніхто не буде пам'ятати, що я лідирував у першій гонці в історії чемпіонату з самого старту, але впав – всі будуть дивитися результати. Я зробив висновок для себе, що треба ризикувати, але при цьому ще й привозити очки. Я хочу бути не просто швидким гонщиком, але і результативним – без цього титул чемпіона світу не завоювати.

Будемо відверті: кваліфікації в цьому сезоні не стали твоєї найсильнішою стороною. Чому виникали труднощі з попаданням відразу в Superpole 2 за результатами практик?

Чесно кажучи, кваліфікації ніколи не було моєю сильною стороною. Ще з часів першого сезону в Red Bull Rookies Cup мені доводилося стартувати далеко від лідерів і пробиратися вже по ходу гонки. З одного боку – я вмію боротися в непростих ситуаціях, і в будь-якій гонці трапитися може все. Але краще завжди кваліфікуватися як можна вище і не створювати собі зайвих проблем. У минулому році у міжсезоння я працював над стартом і над тим, щоб збирати швидкі кола, у мене вийшло домогтися прогресу. Від Superpole 2 мені завжди відокремлювали тисячні секунди, що викликало у мене іноді навіть злість, а по заліку кваліфікацій в кінці року я став 11-м Я знаю, що я працюю і прогресую, але для мене цього не досить. Щоб опинятися в лідируючій групі треба кваліфікуватися в топ-10, а краще в топ-6 кожну гонку. Це перша річ, над якою я продовжу працювати в міжсезоння

Фото: прес-служба гонщика

Тим не менше, між цими стартовими сходами ти фінішував на першому для України подіумі чемпіонату світу, посівши третє місце в Імолі. Ця гонка запам'яталася тобі найбільше, або були заїзди ще цікавіше?

Гонки в Імолі в основному запам'яталася мені виснажливої спекою і запеклою боротьбою на останніх колах. З-за високої температури в цей день у всіх категоріях відбувалося просто божевілля – червоний прапор за червоним прапором, падіння за падінням. Навіть я в якийсь момент на останніх колах відчув, що сил просто не залишається. І тут важливо було бути швидким, зберігати концентрацію і уникнути помилок. У мене це вийшло, а у суперників немає. Вже дивлячись на сезон в цілому, я не вважаю, що це була моя найкраща гонка в сезоні, але боротьба за перший подіум назавжди залишиться в моїй пам'яті.

Подіум на Гран-прі Італії/Фото: прес-служба гонщика

Давай поговоримо трохи про твоїй команді і мотоциклі. Як пройшла твоя адаптація до нового байку Yamaha R3? Поліпшувалися відчуття протягом усього сезону?

Перші заїзди на R3, ще в 2016 році, не викликали у мене багато позитивних емоцій, особливо після KTM moto3, але по ходу зимових тренувань цей мотоцикл зумів за своїм мене закохати в себе. Зате коли я вперше сів на R3 моєї команди, який був повністю підготовлений до чемпіонату світу, мені хотілося тренуватися на ньому ще і ще. І вже на першій гонці сезону я не тільки прагнув заробити якомога більше очок, але і отримував максимум задоволення від того, що відбувається.

Які стосунки у тебе склалися з командою? Хто став другом, хто допомагав професійному зростанню?

Я познайомився зі складом нашої команди на перших тестах у Валенсії. Так як ми з батьком дуже товариські, ми відразу знайшли спільну мову з механіками та всім персоналом. Було помітно, що я сподобався колективу не тільки як швидкий гонщик, але й за людськими якостями. Сезон був довгим: всі раділи моїм успіхам і намагалися підбадьорити, коли я допускав помилки. Команда зробила все, щоб я почав свій самостійний шлях у великих мотогонках, але це тільки видима частина роботи. По іншу сторону у мене є інша команда, яка зробила все, що б у мене з'явилися ці умови.

Команда зробила велику підтримку/Фото: прес-служба гонщика

Всі розуміють, що в сучасному мотоспорті важко обійтися без фінансової підтримки. Були ті, хто допомагав тобі, чи доводилося справлятися своїми силами?

Це дуже складна тема. Звичайно мій батько – це перша підтримка у всіх питаннях, він зробить все для мене, за що я йому безмежно вдячний. Але мотогонки – це великі гроші: починаючи з покупки тренувального мотоцикла і закінчуючи контрактом з командою. Зараз непрості часи в Україні і важко знайти спонсорів, не кажучи вже про державну підтримку. Мені пощастило, що у мене є люди, які вірять в мене і інвестують в моє майбутнє. Велику підтримку в цьому сезоні мені зробив мій друг – Девін Бэттли, він допомагає мені ще з перших гонок в Rookies Cup. Без нього, напевне, не було б цього інтерв'ю, подіуму і чемпіонату світу. Крім нього мені допомогла компанія Валерія Гарбарука, яка займається велосипедним запчастинами. До речі, Валерій, виступав на змаганнях ще з моїм татом. Щоб я міг отримувати гоночну практику на чемпіонаті України, про мене повністю дбала моя команда «М29». Я розумію, що не можу перерахувати всіх, хто мене підтримував у цьому році, тому що список буде дуже довгий. Сподіваюся, що великі українські компанії звернуть увагу на мотоспорт і теж підтримають мене в наступному сезоні, адже чемпіонат, де я виступаю, транслюють по всьому світу. А краще не мене, а український мотоспорт і його юніорів, адже зараз я роблю перші кроки для майбутніх чемпіонів з України. В цьому відношенні у нас вже є позитивний досвід. Більшу частину витрат наших передсезонних тренувань з Максимом Ковальовимпокрила компанія «Petrel» і пан Губанков. Як результат – Макс в цьому році став дворазовим чемпіоном України серед юніорів з супермото і піднімався на подіум на юніорських міжнародних змаганнях.

Отець Павло і син Микита/Фото: Yamaha Racing

Добре, повернемося до гонок. У «Маньї-Кур» кваліфікація для тебе виявилася провальною, але в гонці ти відіграв 12 позицій. Як тобі це вдалося?

Саме в «Маньї-Кур» у мене була найгірша кваліфікація в чемпіонаті – 26 місце. До старту етапу я не міг уявити собі такий розвиток подій. Коли ми приїхали – була справжня спека, але в день суперпоула почалася злива, колеса просто тонули. У цього треку дуже слизьке покриття, а в дощ, коли ти не знаєш трек добре, їзда на межі може дорого коштувати. Я поберіг мотоцикл, адже у випадку серйозного падіння у мене більше не було можливості його протестувати, і просто вирішив налаштуватися на гонку. На етапі я був з сім'єю, і ця підтримка стала важливою перед гонкою. Коли у тебе вірять, ти можеш все, тепер мені нічого було втрачати, і я почав полювання за очками. Всю гонку я наганяв йде попереду групу, і на останніх двох колах мені належало зробити багато обгонів. Але це було не складно, так як мій темп був набагато вище, ніж у суперників, з якими потрібно боротися. Хоч іноді й було небезпечно, але приїхати без очок за такої підтримки було просто неможливо! Ось так я і відіграв найважливіші в цьому сезоні 12 позицій. Якщо чесно, на етапі у Франції в нашій родині зіркою Супербайка був не я, а моя сестра. Моя молодша сестра дала концерт на Офіційній частині в паддок-шоу. До речі, за оплесками французьким вболівальникам найбільше сподобалася саме українська пісня. Після цього на біс вона співала ще і в госпіталі Yamaha.

Ліза Калініна теж стала зіркою паддока/Фото: прес-служба гонщика

У фінальній гонці сезону відбулася битва за топ-10 чемпіонату і тобі все-таки вдалося обігнати Понтоні, навіть незважаючи на те, що «Херес» – не найпростіший трек. До речі, яка гонка в цьому сезоні була найскладнішою для тебе?

Про гонку у Франції я вже розповів, але боротьба в Хересі для мене була набагато складніше. В основному з-за того що багатьом учасникам було вже нічого втрачати і вони їхали, як в останній раз. Моїм завданням було приїхати на дві позиції краще, ніж мій головний суперник за топ-10 загального заліку – Понтоні, і саме головне – не впасти. З початку гонки я зрозумів, що буде не легко. Все почалося з того, що мій лап-таймер раптом вирішив «катапультуватися» з мого байка. З-за цього я втратив кілька позицій на старті, вперше за весь сезон. По ходу гонки я намагався зайняти лідируючу позицію в своїй групі, і на останньому колі мені це все-таки вдалося. Я був готовий до жорсткої боротьби і, звичайно, чекав атаки з боку моїх конкурентів в останньому повороті, але я й уявити собі не міг, що ще п'ять гонщиків вирішать паралельно зі мною заїхати в цей поворот. Тут я міг ризикнути, але заради двох позицій у фінальній гонці, я не став ризикувати головною метою. Моє завдання виконано: в дебютному сезоні топ-10 серед найшвидший гонщиків світу.

Імола-2017/Фото: MotoXracing

Враховуючи рівень суперників і власний досвід, як думаєш, у чемпіонату WSSP 300 є хороші перспективи для виховання майбутніх чемпіонів елітних класів?

Це досить складне питання, але в будь-якому випадку Суперспорт 300 – це хороша школа. Такий контактної боротьби до останнього кола, як у нас, напевно, не було ні в одному класі в цьому році. З іншого боку наш клас досить новий і ще не було практики переходу. В наступному році Коппола(зайняв друге місце за підсумками чемпіонату, прим.) поїде в старшому класі Суперспорт, де 600-кубові мотоцикли. У Альфонсоза спиною вже не один сезон на треках Супербайка і я б хотів, щоб його перехід був вдалим. Напевно, все-таки головне окрім таланту – це мати бюджет і підтримку, тоді тренування і тести разом з чемпіонатом Суперспорт 300 можуть дати дорогу в будь-клас, у тому числі в Мото3, а от талант призведе до чемпіонства.

WSSP 300 - хороший старт для будь-якого гонщика/Фото: Yamaha VR46 Master Camp

Ну і наостанок: який найяскравіший спогад пов'язаний у тебе з дебютом в WSBK?

Це був дуже насичений рік з перших хвилин, коли я брав участь в офіційній презентації Yamaha в Мілані і закінчуючи Master Camp з Валентино Россі. В академії у «Доктора» я не тільки набрався досвіду, але і зумів поглянути на життя гонщиків MotoGP зсередини. Але все-таки найяскравіші емоції у мене залишилися від тих чотирьох кіл в Арагоні, де я вів за собою пелотон із 34 гонщиків чемпіонату світу. Дуже хочу повторити це в сезоні-2018 року, але в цей раз довести справу до переможного кінця.

Нагадаємо, що цілий тиждень Микита провів у таборі Валентино Россі, де особисто познайомився з легендарним пілотом Yamaha і потренувався з кращими тренерами VR46 Master Camp.

Читайте також:

Категория: АвтоМотоСпорт