День в історії: Патент на скотч і перший політ на стратостате
Опубликованно 22.09.2019 11:42
Миколаївська астрономічна обсерваторія
У 1821 році адміралом Олексієм Грейгом була заснована морська обсерваторія з метою забезпечення Чорноморського флоту часом, морехідними картами і навчання морських офіцерів астрономічними методами орієнтування. Місцем для будівництва обсерваторії була вибрана вершина Спаського кургану — найвищий пагорб Миколаєва (52 м), а автором проекту головного будинку був головний архітектор Чорноморського адміралтейства Федір Вунш.
За рекомендацією директора обсерваторії Дерптського університету Василя Струве на посаду першого директора був призначений студент 4 курсу Карл Кнорре. Поряд з діяльністю по підготовці морських офіцерів він почав займатися науковими астрономічними дослідженнями, а в 1832 році створив 5-й аркуш зоряної карти Берлінської академії наук, за допомогою якого потім були відкриті малі планети Астрея і Флора. Кнорре пробув на посаді директора обсерваторії 50 років. Астрономічні дослідження в обсерваторії були продовжені другим директором Іваном Кортацци, яким було одержано каталог положень зірок, згодом названий «Миколаївська зона».
У морській період діяльності обсерваторії Кнорре і Кортацци були виконані гідрографічні роботи на Азовському, Чорному і Мармуровому морях, проведені опису та визначено більш точні географічні координати багатьох опорних пунктів карт зазначених морів. Флот був забезпечений точними інструментами й досконалими методами визначення часу (довготи) і широти.
У 1992 році Миколаївська астрономічна обсерваторія стала самостійною науковою установою, а в 2002 році отримала статус науково-дослідного інституту. У цей період НАО розширила тематику досліджень в область астрономічного приладобудування і дослідження навколоземного простору. У 1995 році в НАО створено і введено в дію автоматичний телескоп з ПЗЗ-приймачем — аксіальний меридіанний круг (АМК), який у 1999 році включений в список об'єктів, що становлять національне надбання України. Після модернізації та оснащення ПЗС-приймачем зонний астрограф був перейменований в мультиканальный телескоп (МКТ).
У 2004 році був введений в експлуатацію швидкісний автоматичний комплекс (САК), на якій ведуться регулярні спостереження об'єктів ближнього космосу в рамках участі у виконанні національної космічної програми України по контролю і аналізу космічної обстановки. У 2009 році створено перший в Україні мобільний телескоп «Мобітел», складається з чотирьох самостійних монтувань, оснащених сучасними ПЗС-камерами і системою програмного керування в режимі віддаленого доступу. Проводиться робота по створенню Миколаївської віртуальної обсерваторії (НикВО) в рамках створення Української національної віртуальної обсерваторії.
У квітні 2007 року обсерваторія потрапила в число об'єктів, які можуть претендувати на включення до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. До складу пам'ятника входить територія обсерваторії площею 7,1 га, головна будівля обсерваторії як пам'ятник архітектури, старі та сучасні павільйони і побудови наукового і господарського призначення, парковий ландшафт і чавунна огорожа.
Патент на прозору стрічку
Скотч – різновид липкої стрічки на целофановій основі, на одній із сторін якої нанесений клей. «Scotch» і «Scotch Tape» – зареєстровані торгові знаки корпорації 3M.
У 1923 році Річард Дрю влаштувався на роботу в компанію Minnesota Mining and Manufacturing (зараз назва цієї корпорації 3M), яка займалася виробництвом наждачного паперу, вела дослідницьку діяльність в області водонепроникних поверхонь і експериментувала з целофаном.
У 1925 році компанія тестувала по магазинах і автосервісам свою нову шкурку «Wetordry», і Річарду було доручено стежити за цим процесом. Як-то раз в автомайстерні він зауважив, що під час фарбування кузовів у місці, де поверхня потрібно було пофарбувати двома або більш квітами, розділові лінії виходили неакуратно. Майстрам це не подобалося, і Дрю пообіцяв що-небудь придумати.
Через деякий час Річард дійсно приніс маляру клейку стрічку шириною 2 дюйми (5 см) з пластиром на кожному краю. При випробуваннях ця стрічка скукожілась з-за деяких недоробок. На процес удосконалення пішло близько 5 років — тільки в 1930 році перший рулончик «шотландської» целофанової стрічки з успіхом пройшов випробування.
27 травня 1930 року Річард Дрю запатентував свій винахід – прозору клеющуюся стрічку. Перший у світі скотч був зроблений з каучуку, масел і смол на целофановій основі. Він був водонепроникний і протистояв широкого діапазону температур. Спочатку використовувався для упаковки обгортки для їжі. Проте в роки Великої депресії люди самі придумали безліч інших способів застосування скотча на роботі і вдома: від запечатування пакетів з одягом до зберігання розбитих яєць.
У 1932 році Джон Борден удосконалив скотч, додавши «вбудоване» лезо для обрізки, що суттєво полегшило використання стрічки. У наступні роки були і деякі інші удосконалення, а також розширення асортименту стрічки. На сьогоднішній день в сімействі
Перший у світі політ людини на стратостате
Перший у світі стратостаті був сконструйований і побудований видатним швейцарським вченим Огюстом Пікаром, який планував використовувати його для дослідження космічних променів. Стратостат був обладнаний сферичної герметичною гондолою з алюмінію, яка захищала екіпаж від непридатних для життя умов стратосфери. Проектування і створення гондоли було здійснено у 1930 році при підтримці бельгійської організації Fonds National de la Recherche Scientifique (FNRS), на честь якої вона була названа FNRS-1.
27 травня 1931 Огюст Пікар і Пауль Кипфер здійснили перший в історії політ у стратосферу з міста Аугсбург, Німеччина, досягнувши висоти 15785 м. Через деякий час після старту з'ясувалося, що гондола негерметична, але Пікару швидко вдалося закрити щілину. В ході подальшого підйому відмовив механізм управління клапаном балона і стратостаті втратив керування. На завершення з'ясувалося, що несправна система терморегуляції гондоли, із-за нагріву сонцем температура піднялася до 40 °C при температурі повітря зовні стратостата -50 °C. Незважаючи на всі неприємності, вночі, коли балон охолов, стратонавтів вдалося благополучно приземлитися в тірольських Альпах. 18 серпня 1932 Пікар здійснив другий рекордний політ, у цілому більш вдалий, разом з бельгійським вченим Максом Козинсом. Стратостат стартував з Цюріха і досяг висоти 16,2 км. Під час польотів Пікар зібрав важливі дані про верхніх шарах атмосфери і космічних променях.
Згодом Огюст Пікар використав ідею, закладену в стратостате, при проектуванні першого батискафа FNRS-2 — автономного глибоководного науково-дослідного апарату. Батискаф був побудований за тією ж схемою: герметична гондола і балон, але роль балона, наповненого легким газом, грає сталевий поплавок, наповнену бензином.
Нагадаємо, днем раніше ми згадували перший багатомоторний літак і першу жінку-астронавта.
Хочете знати важливі та актуальні новини раніше за всіх? Підписуйтесь на сторінку Bigmir)net на Facebook: facebook.com/bigmir.net.
Категория: Обо всем