День в історії: 28 березня - Пральна машина і вибух на АЕС Три-Майл-Айленд

У США запатентована перша пральна машина

28 березня 1797 року в США Натаніель Бріггс з Нью-Гемпшира запатентував першу пральну машину, яка представляє собою дерев'яний ящик з рухомою рамою.

Наступне подібне винаходу було знову запатентовано в США, в 1851 році – американець Джеймс Кінг винайшов машину пральну з обертовим барабаном, яка дуже нагадувала сучасну, тільки привід у неї був ручним. У наступні роки такі винаходи патентовались з завидною регулярністю, обростаючи все новими удосконаленнями. Іноді ручна сила замінювалася тваринної, як зробив один золотошукач в Каліфорнії. Він влаштував громадську пральню на базі пральної машини, запущеної 12 мулами. Важливим і невід'ємним атрибутом машини стали ручні валики для віджимання білизни, винайдені в 1861 році, які кріпилися на корпусі машини.

Процес поширення і вдосконалення пральних машин все набирав обертів, і до 1875 році тільки в Америці було зареєстровано більше 2000 патентів на пристрої для прання. Не всі ідеї були життєздатними і отримали подальший розвиток. Справжній же відлік ери пральних машин почався з їх серійного виробництва в 1900 році німецькою фірмою MIELE&CIE. І вони користувалися високим попитом, що сподвигло і інші компанії зайнятися даним виробництвом.

Революцією в розвитку пральних машин стало застосування мотора – на перших порах це був або бензиновий двигун внутрішнього згоряння чи електродвигун. Машини з електричним приводом з'явилися в 1908 році, а перша автоматична пральна машина з'явилася в 1949 році.

Рік за роком пральні машини ставали все досконалішими – вони навчилися полоскати, віджимати, самі вимикатися, володіють декількома режимами прання, зменшилися в розмірах... загалом, стали просто невід'ємним атрибутом життя сучасної людини. Також варто зазначити, що технічна еволюція пральних машин супроводжувалася та їх естетичним вдосконаленням. Крім інженерів над цими виробами працювали ще й дизайнери. «Гидке каченя» перетворився в елегантний побутовий прилад, не тільки виконує широкий набір функцій і спрощує життя людині, але і прикрашає собою його житло.

Перший у світі гідроплан

28 березня 1910 року у Марселі піднявся в повітря перший у світі гідроплан — літак, здатний злітати і приземлятися на водну поверхню.

Перший цільовий гідролітак спеціальної конструкції (літаючий човен) був створений Григоровичем у 1912-1913 роках. Приблизно в ті ж роки (1912-1913) аналогічний апарат був створений у Франції фірмою Доннэ-Левек. Спочатку літаючий човен Григоровича носила флотське позначення Щ-1 (властиве літакам, виконаним на заводі С. С. Щетиніна), далі називалася М-1.

Незадовго до Першої світової війни у всіх розвинених країнах гідроплани стали розвиватися як окремий вид авіаційної техніки і досягли свого золотого століття в 1930-ті — 1940-ві роки. З розвитком реактивної авіації гідролітаки були витіснені в свою екологічну нішу в зв'язку з більш низькими економічними показниками і обмеженнями по швидкості.

Одна з найбільш важких аварій в історії ядерної енергетики

Найбільша аварія в історії комерційної атомної енергетики США сталася 28 березня 1979 року на другому енергоблоці станції з причини своєчасно не виявленої витоку теплоносія першого контуру реакторної установки і, відповідно, втрати охолодження ядерного палива. В ході аварії сталося розплавлення близько 50% активної зони реактора, після чого енергоблок так і не був відновлений. Приміщення АЕС зазнали значного радіоактивного забруднення, однак радіаційні наслідки для населення і навколишнього середовища виявилися несуттєвими. Аварії присвоєно рівень 5 за шкалою INES.

Аварія посилила вже існував криза в атомній енергетиці США і викликала сплеск антиядерних настроїв у суспільстві. Хоча все це і не призвело до миттєвого припинення зростання атомної енергетичної галузі США, її історичний розвиток було зупинено. Після 1979 і до 2012 року жодної нової ліцензії на будівництво АЕС не було видано, а введення в дію 71 раніше запланованої станції був скасований.

Результати розслідування аварії призвели до переосмислення стандартів безпеки АЕС і ролі в ній людського фактора. Комісія з ядерного регулювання США була реорганізована, а нагляд за експлуатацією атомних станцій посилено.

Роботи з усунення наслідків аварії були розпочаті в серпні 1979 року і офіційно завершені в грудні 1993. Вони обійшлися в $975 млн. Була проведена дезактивація території станції, було вивантажене паливо з реактора. Однак, частина радіоактивної води вбралася в бетон захисної оболонки і цю радіоактивність практично неможливо видалити. Експлуатація іншого реактора станції (TMI-1) була відновлена в 1985 році.

Нагадаємо, днем раніше ми згадували загибель Гагаріна і першу пожежну машину.

Хочете знати важливі та актуальні новини раніше за всіх? Підписуйтесь на Bigmir)net на Facebook і Telegram.

Категория: Обо всем