Web Summit 2017: як під одним дахом конкурують держави, корпорації та стартапи

Опубликованно 14.02.2018 00:00

Директор діджитал-напрямки 1+1 медіа Ганна Ткаченко поділилася своїм враженням від найбільшої технологічної конференції Європи і розповіла про те, чому там дуже мало українських стартапів

Web Summit — це не тільки найбільша цифрова конференція Європи, але і величезна майданчик для комунікації талантів з тими, хто їх шукає.

Тому почну з виставки стартапів. Є 3 рівня участі: Alpha, Beta і Start — від стартапів, які тільки на рівні валідації ідеї до готових і працюючих проектів, які потребують масштабування та інвестицій.

На кожному стенді вказана категорія проекту, його назва великими літерами, 2-3 рядки з інформацією про стартапі. Ще обов'язково вказується країна походження проекту. І ось тут я хотіла б зупинитися докладніше.

Обійшовши стенди, ви практично не зустрінете українських стартапів. Їх буде дуже мало. Але це до тих пір, поки ви не заговорите з учасниками — і ось тут виявиться, що величезна кількість українських проектів реєструються як резиденти Німеччини, Англії, Франції та інших країн, тільки б не називати країною резиденції Україну.

Інвестори не хочуть вкладати гроші в українські реалії. Про це "не на камеру" говорять всі учасники виставки. Ті, хто все-таки вказав українську резиденцію, отримують від інвесторів, як правило, такий меседж: "Ми готові інвестувати, але тільки після того, як ви перенесете своє виробництво, наприклад, в Німеччину, тому що війна і політична нестабільність роблять капіталовкладення в Україні дуже ризикованими". До моменту, коли я в десятий раз почула цю історію від чергового стартапу, мені стало до сліз образливо за сформовану ситуацію.

Незважаючи на однакові умови участі для всіх, хлопці все ж намагаються і демонструють креатив: хтось яскраво одягається, хто роздає наклейки.

Але найголовніше для стартапів, крім геніальної ідеї і прекрасного бізнес-плану, — це комунікація і Small talk.

Мені здається, що весь Web Summit — це один суцільний Small talk, тому важливо, щоб біля стенду був хтось один, хто добре говорить, знає англійську і вміє сподобатися. Навіть якщо у вас в команді всі мовчазні — візьміть з собою одного веселого.

Але однієї лише виставкою участь стартапів на конференції не обмежується. Багато пробують свої сили на пітчингу — це ще один спосіб звернути на себе увагу інвесторів, отримати зворотний зв'язок для поліпшення свого продукту, а також можливість виграти приз — 50 000 євро.

Пора перейти до іншим учасникам Web Summit — великим міжнародним корпораціям та представництвам держав, які управляють своєю цифровий трансформацією і знаходяться в активному пошуку стартапів, залучають розробників і перспективні компанії в свої країни.

Цікаво, що були представлені корпорації, які орієнтуються на певні галузі. А були й такі, яким цікаво буквально все. Такі компанії серйозно між собою конкурували і всіляко намагалися виділятися. Тому пройшовши повз їх стендів мені в якийсь момент стало здаватися, що я на бразильському карнавалі для ІТ.

Перейдемо до представництв країн, які сьогодні беруть участь у боротьбі за таланти. Найбільше, звичайно, намагався Катар. Мабуть у них зовсім голод на кадри або просто Шейхи нічого менше палаців побудувати не можуть. У будь-якому випадку їх палац був найбільшим і багатоквартирним.

Робота на стендах великих корпорацій і країн була схожа між собою. Кожен стенд на виставці мав перелік цікавих йому тем, а деякі і зовсім готові вислухати зустрічні пропозиції від гостей. Адже головне завдання — залучити якомога більше перспективних фахівців і проектів у свою країну/корпорацію.

Примітно, але стенду України на виставці не було...

Підсумок

Крім натхнення Web Summit наводить смуток з-за думок про майбутнє нашої країни. Адже коли українські стартапи на міжнародних виставках подаються резидентами інших країн, і наші таланти реалізовують себе за кордоном те, що залишиться у нас? Хто буде ходити по вулицях наших міст через 20 років?

Категория: Автотехника